Цистит (запалення сечового міхура)

Запалення сечового міхура — цистит — виникає в результаті проникнення в міхур хвороботворних мікроорганізмів і розвитку в ньому інфекційного процесу. В окремих випадках зустрічаються без бактерій цистити, викликані хімічним подразненням слизової оболонки міхура сечею, дуже концентрованої або містить речовини, що діють на слизову оболонку міхура дратівної чином (кантаридин, формальдегід).

Цистит може виникнути в результаті безпосереднього внесення мікробів в сечовий міхур інструментами (катетер, бужі, цистоскоп). При цьому мікроби вносяться зазвичай не ззовні і не в результаті недостатньої стерильності інструментів зі слизової уретри, (особливо у жінок) завжди містить значну кількість різноманітних мікроорганізмів (кишкова паличка, стафілококи, диплококки, стрептококи). Стерильний інструмент, проходячи через нестерильную уретру, вносить в міхура патогенні мікроорганізми.

Мікроби можуть проникнути з уретри в міхур і без всякого введення в нього інструментів — висхідним шляхом; особливо часто це спостерігається у жінок. Уретра жінок відрізняється від чоловічої своєї короткостью і ширині; вона відкривається в глибині статевої щілини, завжди містить мікроорганізми. Запальні процеси, що розвиваються в задній уретрі, також сприяють проникненню інфекції звідси в сечовий міхур і розвитку циститу.

Найбільш частим збудником циститу є кишкова паличка, далі йдуть стафілококи і стрептококи, туберкульозна паличка, диплококки, proteus Hauseri. На останньому місці за частотою стоять гонококи: багатошаровий плоский епітелій міхура є несприятливим ґрунтом для розвитку гонококової інфекції, крім того, гонококи, зіткнувшись з сечею, гинуть раніше, ніж вони встигнуть инокулироватися в слизову оболонку міхура.

Згадані вище мікроби можуть бути виявлені в сечі при циститі у чистій культурі або, що частіше, в симбіозі один з одним. Необхідно зазначити, що перебіг захворювання циститом флора може змінюватися. Стафілококи і стрептококи зникають з сечового міхура швидше за інші мікроорганізми. Особливим завзяттям відзначаються кишкова паличка і proteus Hauseri. Інтенсивність явищ циститу не пов'язана з видом інфекції.

У хронічній стадії захворювання до запалення залучаються всі три шари стінки міхура і гіперпластичний процес приймає характер. У слизовій оболонці спостерігається розростання, утворення кровоточивих грануляцій, — поліпозний цистит (cystitis polyposa). В окремих ділянках міхура відбувається ороговіння поверхневих шарів слизової оболонки — лейкоплакія (leukoplakia), в інших ділянках епітелій міхура перетворюється на слизові клітини і на поверхні сечового міхура розвиваються кістозні освіти — кістозний цистит (cystitis cystica).

Цистит характеризують три симптоми:

• біль
• прискорене сечовипускання
• наявність гною в сечі.

Інтенсивність больових відчуттів при циститі не знаходиться в прямому співвідношенні з інтенсивністю запальних явищ. Значну роль при цьому відіграє локалізація запального процесу.

При запаленні слизової шийки сечового міхура (тригонит), враховуючи велику кількість закладених тут нервових закінчень, болі значно сильніше, ніж при запаленні слизової оболонки інших відділів сечового міхура. Болі з'являються при наповненні сечового міхура і посилюються до кінця сечовипускання, іррадіюючи в головку статевого члена і пряму кишку і супроводжуються виділенням кількох крапель крові. Після закінчення сечовипускання больові спазми (тенезми) сечового міхура тривають ще деякий час, поки в ньому не накопичиться достатня кількість сечі, що перешкоджає зіткненню запалених стінок міхура.

Цистит, як правило, супроводжується появою в сечі гною і крові, кількість яких в одних випадках більше, в інших — менше. Всі порції сечі каламутні, причому остання мутніша перше.

Слід розрізняти гострий і хронічний цистит. При першому суб'єктивні відчуття виражені дуже різко і хвороба має циклічний характер: біль, прискорене сечовипускання, раптово з'явившись, швидко досягають свого апогею, а потім поступово зменшуються і всі запальні явища зовсім зникають. Однак надходження збудників інфекції в міхур триває, а моменти, що призводять до цього, не усунені відповідним лікуванням, хвороба приймає хронічний характер з періодичними поліпшеннями і загостреннями.

Запалення сечового міхура, будучи в гострій стадії вкрай болючим, саме по собі не є загрозливим життя або загальним станом здоров'я. Однак постійні спазматичні скорочення міхура в гострій стадії хвороби можуть викликати антиперистальтичні рухи з боку сечоводу і поширення за його просвіту мікробів в миску і нирку. Тривале запалення слизової оболонки міхура при хронічному циститі, постійне перебування в міхурі мікроорганізмів і продуктів їх життєдіяльності також можуть обумовлювати проникнення їх по лімфатичних судинах сечоводу в нирку і викликати її захворювання. Небезпека циститу полягає у можливості виникнення висхідної інфекції нирок.

Діагноз в гострих випадках, якщо пам'ятати про тріаді характерних симптомів, дуже простий. Значно частіше діагностуються як цистит захворювання сечовипускання, що супроводжуються розладами, а саме, гіпертрофія простати, фосфатурія, цисталгії.

Слід пам'ятати, що циститу без гною в сечі не буває.